Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 569 109 сторінок, 138 302 книжок, творів, документів та інших текстів, 1979 авторів та авторок.

Календар

24 серпня

1868 — народився Максим Славінський, український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч
1870 — народився Леон Василевський, польський публіцист, етнограф, перекладач
1871 — народився Василь Щурат, український літературознавець, поет, перекладач
1874 — народився Іван Раковський, український антрополог, зоолог, педагог, громадський діяч
1914 — народився Федір Шевченко, український історик, редактор, публіцист
1928 — народився Левко Лук'яненко, український політичний та громадський діяч, письменник
1991 — Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України

Вибрана проза

Перемога. (рукопис, 1922) Іван Зубенко
… Ява XIII Іван. (До червоноарм.) Ідіть, товариші… (До комісара) А ви залишіться на хвилину… (червоноарм. виходять) Ява XIV Іван. Ви підете зараз до чека і передасте т. Маркову мій наказ: „Пані Сумній показати таємний відділ… Знаєте? Де допити роблять… Але боронь Боже торкнути її… Ій тільки показати і зараз же відпустити… Та цих… „просвітян“ і повстанців показати обовязково…“ Та от що: коли на протязі двох годин від мене вам не буде роспоряджень — ви явитеся сюди знову, заарештуєте Сумну і відправите до мене… до моєї особистої канцелярії… Ком. Понімаю… понімаю… Іван. (Ходить) Так… так… пригадано чудово: їй тільки покажуть роскоші чека — і… твердиню буде зломлено… Ха-ха-ха!.. А товариш Марків вже постарається показати свій хист… Уміє… У нього мерці говорять… Ком. Он — вєрний комуніст, т. предсєдатель… Іван. Але… це жорстоко… навіщо це?.. Ком. Всє так дєлают, т. предсєдатель… Онє такія упорния… еті петлюровкі… Іван. Так… так.. Треба довести до кінця!.. (пише) От вам ордер на арешт… Ідіть, товаришу… та дивіться, щоби в точности все було виконано… Ком. Слушаюсь, тов. предсєдатель…

читати далі…

Вибрана поезія

Ніколаус Ленау

Лїтературно-науковий вістник. Том XX. Книжка XI. (Львів, 1902)

О краю мій! Прощаючись на віки,
В останнїй раз дивлюсь на все сумне.
Хай раб дурний цїлує слїд владики,
Перед деспотом низько спину гне.

Хай пада він до долу перед катом,
Лякаючись мов звіра віддалїк…
Де скрізь ярмо невольницьке, нема там
Пуття, та вже не діждеш ся й по вік.

Вперед, вперед! Туди полину в даль я,
Де сонечко проблимує зі тьми…
Ти, синє море, затопи провалля,
Що залягло від давна між людьми!

Пливу в той край, що визволив ся з панства,
Що як другі безсило не замовк,
А поборов всї заходи тиранства,
Осяяний огнем нових думок.