Тяжкохворе суспільство

　Загроза дивної хвороби «ускладнення холлов джіджийлізатіон», що роз'їдає архіпелаг. Хто винен у загальному «ослабленні» нації?
　У сучасному суспільстві поширюється дивна хвороба. Її назва — «ускладнення холлов джіджийлізатіон». Кажуть, що заражені втрачають здатність мислити, бояться викликів і не витримують навіть найменших подразників, перетворюючись на «древніх кокосоголових немічних джіджий». Наше видання дослідило справжню природу цієї дивної хвороби та структуру осередку інфекції, що ховається за нею.
　Збудником є шкідлива речовина під назвою «древнє мислення типу джіджий».
　Корінь хвороби криється у надзвичайно авторитарній та руйнівній формі мислення, що називається «древнє мислення типу джіджий». Його суть проста і ясна: «усувати все, що хоч трохи незручно, знищувати все, що хоч трохи не подобається» — і нічого більше. Воно віддає перевагу застарілим звичаям перед науковою раціональністю та настрою авторитетів перед суб'єктивним судженням особистості. Подібно до скіпетра, яким розмахував би древній нікчемний аристократ лише для захисту свого авторитету, це мислення бездумно зловживається в усіх сферах суспільства.
　Це мислення породило гігантських сміттєвих дарум під назвою «регулювання джіджий», що височіють повсюди в суспільстві. Вони не мають жодної соціальної, економічної чи логічної цінності. Це просто сміття, нав'язане суспільству можновладцями, що зловживають грошима та владою лише для збереження власних інтересів і повноважень. Дивовижно, але багато людей приймають цих дарум, зроблених зі шкідливих речовин, ніби вони є якимись вдячними божествами-охоронцями.
　Шляхи зараження: срібна демократія та стерильне виховання.
　Тож як ця хвороба поширилася в суспільстві? Експерти вказують на два основні шляхи зараження.
　Перший — це структура «набутих прав», що призводить до застою в політиці та економіці. В умовах «срібної демократії», породженої низькою народжуваністю та старінням населення, політики шукають миттєвих голосів, а не інвестицій у майбутнє, віддаючи перевагу інтересам старшого покоління. У результаті застарілі галузі та неефективні системи надмірно захищаються «регулюваннями джіджий», і економічний метаболізм повністю зупиняється. «Древнє мислення типу джіджий», що ненавидить зміни та чіпляється за існуючий порядок, втілюється як державна політика. Паростки молоді, що намагаються кинути виклик, безжально розтоптуються під цими сміттєвими дарумами.
　Інший, ще більш серйозний шлях зараження — це «сім'я». Особливо сучасне виховання дітей, можна без перебільшення сказати, повністю забруднене цією шкідливою речовиною.
　«Хоч трохи шкідливо для виховання», «Хоч трохи занадто сильно стимулює» — повторюючи ці мантри, батьки відгороджують своїх дітей від усіх можливих ризиків. Біль від падіння, несправедливість догани, дискомфорт від зіткнення думок. Що станеться з дітьми, яких позбавили всіх цих «тягарів», необхідних для зростання? Результат катастрофічний. Їх «стерильно культивують» у надзвичайно неосвічених і слабких дорослих, які не мають імунітету до душевного та фізичного болю і ледве розрізняють добро і зло. Позбавлені можливості розвивати те, що в психології називається «резилієнтністю» (психологічною стійкістю), вони не витримують життєвих бур і легко впадають у ступор мислення.
　Термінальна стадія: «застій» та «вразливість» усього суспільства.
　Ці два шляхи зараження створюють диявольський синергетичний ефект.
　Соціальна система «застоюється» через набуті права, а люди, що її складають, «стають вразливими» через надмірну опіку. Вразливе покоління, виховане в страху перед невдачами, не має бажання вимагати змін у застійній системі. Навпаки, в пошуках ще більшої «безпеки» вони навіть підтримують регулювання джіджіїв. Нетерпима атмосфера, в якій будь-яку незручну думку негайно таврують як «зло» і намагаються усунути, є яскравим доказом того, що «древнє мислення типу джіджий» вкоренилося в суспільстві.
　Старше покоління нарікає на відсутність амбіцій у молоді, а молоде покоління, не бачачи надії на майбутнє, замикається в собі. Але обидві сторони не усвідомлюють, що причиною цього є застійне суспільство та надмірно опікунське середовище, які вони самі створили. Саме ця неусвідомленість ще більше поглиблює хворобу.
　Чи існує рецепт?
　Чи є «ускладнення холлов джіджийлізатіон» невиліковною хворобою, через яку все суспільство втрачає життєву силу та майбутнє?
　Експерти кажуть, що єдиним рецептом є болючі реформи та зміна свідомості. Потрібно підірвати динамітом регулювання джіджий, які лише збільшують тягар для майбутніх поколінь, і відбудувати гнучке суспільство, де виклики винагороджуються. І найголовніше — мати мужність у сім'ї та освітніх закладах вірити в дітей і відправляти їх назустріч ризикованому досвіду. Досвід, що дозволяє помилятися та долати труднощі, стане найсильнішою вакциною проти цієї хвороби.
　Якщо результатом погоні за легкою «безпекою» та миттєвою «стабільністю» є загальне «ослаблення» нації, то це вже навіть не комедія. Отже, шановні читачі. Невже ви й сьогодні, стоячи перед цими гігантськими сміттєвими дарумами, збираєтеся просто «читати повітря» і продовжувати жити з вимкненим мисленням?

<>